Щукін Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Щукін.
Щукін Сергій Іванович
рос. Сергей Щукин
Сергій Щукін 1915 р. Ермітаж
Ім'я при народженніСергей Иванивич Щукин
Народився27 липня 1854(1854-07-27)
Москва,
Помер10 січня 1936(1936-01-10) (81 рік)
Париж
ПохованняЦвинтар Монмартр
ГромадянствоРосійська імперія
Національністьросіянин
Місце проживанняМосква, Ніцца, Париж
Діяльністьпідприємець
Знання мовросійська[1] і французька
РідShchukin familyd
БатькоIvan Vassilievitch Shchukind
МатиEkaterina Petrovna Shchukinad
РодичіAndré-Marc Delocque-Fourcaudd[2]
Брати, сестриIvan Shchukind, Pyotr Shchukind і Щукін Дмитро Іванович
ДітиIvan Stchoukined

Щукін Сергій Іванович (1854, Москва — 1936, Париж) — російський (московський) купець і колекціонер картин авагардних художників Франції.

Московські купці-мільйонери

[ред. | ред. код]

В кінці 19 і на початку 20 століття найбільш впливовими в Москві були п'ять родин купців мільйонерів — Бахрушини, Морозови, Найдьонови, Щукіни, Третьякови. З останньої родини походив Третьяков Павло, засновник і 1-й володар Третьяковської галереї, спеціалізованої на національних російських художниках.

Колекція картин Сергія Шукіна художників Франції після вимушеної еміграції залишилась в Москві, а пізніше була поділена між двома музеями Росії в Москві і Ленінграді.

Сергій Щукін і його збірка

[ред. | ред. код]

Три брати Щукіни — Дмитро, Сергій і Петро — походять з родини старообрядців. Сергій отримав бізнесову освіту у Вищій комерційній Академії міста Гера, Тюрингія. Був спадкоємцем бізнесу батька. Переказували, що мільйонером Сергій став під час всеросійського страйку 1905 року, коли в паніку скуповував за безцінь текстиль.

Ще у 1882 році Сергій викупив палац князів Трубецьких разом з колекціями зброї і картинами передвижників. Ні зброя, ні передвижники його не цікавили, тому він придбав усе це заради декількох картин художника на ім'я Фріц Таулов (1847—1906) з Норвегії. Вони були підмурком майбутньої збірки.

Розвиток колекції припинила війна та революція, Щукін зупинився на 264 картинах. Він та Морозов, двоє московських купців, були найкращими інвесторами в історії. За оцінкою аукціонного будинку Сотбіс уся колекція Щукіна це $8 500 000 000.[3]

Колекціонерство

[ред. | ред. код]

Колекціонерством картин Сергій захопився у віці 40-50 років. Зате його цікавили здебільшого сучасні майстри Франції. Його добре знали відомі маршани Парижу — Поль Дюран-Рюель, Амбруаз Воллар тощо. Це у Воллара Сергій Щукін придбав вісім своїх «Сезаннів». Збірка також мала картини Клода Моне, Гогена, Джеймса Вістлера, Пюві де Шаванна, Поля Сіньяка, Анрі Руссо, Матісса .

На відміну від зачиненого для усіх палацу колекціонера імпресіоністів Франції Івана Морозова, Сергій Щукін відчинив двері свого палацу для відвідин у 1909 році. Про шокуючі враження залишили спогади різні мемуаристи — від художників до пересічних аматорів. Консервативні викладачі Московського художнього училища навіть забороняли своїм учням відвідини особняка Сергія Щукіна.

Вимушена еміграція

[ред. | ред. код]

Восени 1919 року, коли голодна і хвора Росія потопала в крові і розбраті, Сергій Щукін емігрував у Німеччину. Він ще до більшовицького перевороту 1917 року переводив гроші на особистий рахунок в Берліні, аби вчасно розплачуватись за картини. Рятуючи своє життя, він покинув свою колекцію в Москві. Гроші добре згодилися йому у вимушеній еміграції. Він оселився в Ніцці, а помер в Парижі в 1936 році. Похований на цвинтарі Монмартр.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Claim for slice of the action at LACMA as new show uses paintings subject to restitution claims — 2003.
  3. ↑ Леонід Парфенов — Глаз Божий (1 серія). [Архівовано 10 червня 2012 у Wayback Machine.] Док. фільм; Перший канал
  4. ↑ Л. Н. Шабалина. Русские меценаты, предприниматели и благотворители [Электронный ресурс: учеб. пособие]. — 2-е изд. — Москва : ФЛИНТА: Наука, 2012. — 168 с. — ISBN 978-5-9765-0712-8.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Наталья Семенова. «Жизнь и коллекция Сергея Ивановича Щукина». — М.: Трилистник, 2002. — ISBN 5-89480-046-3 (аннотация в журнале «Русское искусство»)
  • Олег Неверов. «Частные коллекции Российской Империи». — М., 2004. — ISBN 5-85050-833-3
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Щукін_Сергій_Іванович&oldid=42264983